Ви увійшли як Гість Група "Гості" | Мій профіль | Вихід 
Вітаю Вас Гість

Меню сайту
Форма входу
Пошук
free counters


Мовленнєві порушення

Які мовленнєві порушення зустрічаються у дітей

     Часто – густо у період від одного до двох –двох з половиною років дитина, яка вже має говорити, продовжує мовчати.Як твердять науковці В. Вєтрова, О. Смірнова, Л. Садовнікова, у дітей можуть проявлятися такі затримки у мовленнєвому розвитку:

1.       Затримка на стадії емоційного спілкування.Емоційний контакт із дорослим заміняє в дитини вербальну комунікацію.Вона усміхається, лащиться, і цих емоцій у спілкуванні з дорослим їй достатньо.

2.       Затримка на стадії називання.Дитина промовляє слово тільки за зразком дорослого.У конкретній ситуації вона називає предмет, проте в реальній взаємодії з людьми своє мовлення заміняє вказівними жестами, вимогливими вигуками тощо. Це викликає знервованість, примхливість у дитини, адже вона не може усвідомити, чому її не розуміє оточення.

3.       Коли немає інтересу до спілкування. У дитини не виникає потреби у створенні емоційних та вербальних контактів з оточенням. Відсутність необхідних зв’язків із людьми виражається у прагненні робити все самостійно, дорослий як партнер у спільній діяльності чи співрозмовник малюкові не потрібен. Дитина  вокалізує, продовжує маніпулювати предметами, не реагуючи на звернення мовлення.

4.       Затримка на стадії « дитячих слів». Часто дорослий, намагаючись досягти якомога ближчого контакту з дитиною, використовує у своєму мовленні «дитячі слова » типу « ам –ам » ( їсти ), « ту – ту » ( поїхали ), « бі –ка » ( машинка ) тощо, що заважає дитині вчасно оволодіти правильним мовленням.

Займайтеся з малюком, грайте в ігри, виконуйте розвивальні вправи, читайте віршики не забувайте звертатися по допомогу до вчителя – логопеда.

Складним проявом мовленнєвого порушення є загальне недорозвинення  мовлення, яке вже виявляється в 3 – 4 роки збіднілістю словника, грубо порушена звуковимова, невмінням побудувати граматично правильно речення або невмінням розмовляти взагалі.

Логопед таких дітей направляє до невролога та психолого – медико педагогічну консультацію.

Дизартрія – це порушення звукомовленнєвої функції, обумовлене органічними порушеннями ЦНС або внаслідок пошкодження мовного апарату. Для таких дітей характерним є загальне порушення усного мовлення, що проявляється в

-          дуже нечіткій вимові звуків, загальній « змазаності » мовлення;

-          дуже тихий або неприродно різкий голос;

-          порушенням ритму дихання під час мовлення;

-          сповільнення ( пришвидшення темпу мовлення ), відсутністю плавності.

В багатьох випадках у дітей з дизартрією спостерігаються рухові розлади, порушення дрібної моторики рук.

Стерту форму дизартрії досить складно діагностувати. Така дитина практично не відрізняється від однолітків, а тихий, монотонний голос, повільне мовлення,                    « бубнявіння » часто батьки і педагоги вважають за прояв особистісних рис характеру, таких як несміливість, скромність. При дизартрії ускладнена функція жування, то таким дітям не подобається тверда їжа ( свіжа морква, тверді яблука, горішки ), вони неохоче їдять м‘ясо, тримають його за щокою.

Дизартрія нерідко спостерігається у дітей із ДЦП. За даними О. М. Мастюкової, дизартрія при ДЦП виявляється у 65 – 85 % випадків.


Алалія – один із найважчих проявів дефектів мовлення, при якому в дитини із нормальним слухом повністю або частково відсутнє мовлення. Мовлення таких дітей самостійно і без логопедичної допомоги не формується. Причини – органічне ураження мовних зон кори головного мозку у внутрішньоутробний або ранній період розвитку дитини.

Цей важкий мовленнєвий дефект ділиться на алалію сенсорну і моторну. Із сенсорною алалією дитина не в змозі розуміти мовлення: дитина чує звуки, але не сприймає їх суттєвого значення подібно людині, яка не володіє іноземною мовою і чужа мова здається набором незрозумілих звуків. Діти з моторною алалією мають труднощі в оволодінні активним словниковим запасом, граматичною будовою мови, звуковимовою, складовою будовою слова.

Відсутність мовлення різко обмежує повноцінний розвиток і спілкування із оточуючими. А це в свою чергу веде до поступового відставання в розумовому розвитку, яке в даному випадку носить вторинний характер. Але діти – алаліки суттєво відрізняються від дітей олігофренів ( розумово відсталих ): в міру становлення мовлення і під впливом спеціального навчання інтелектуальне відставання поступово зникає.

Заїкання є одним із найскладніших видів мовленнєвого порушення із тривалим перебігом  і важким у подоланні. Зовні воно виражене у мимовільних зупинках під час висловлювання,а також у вимушених повтореннях окремих звуків і складів. У деяких дітей заїкання супроводжується супутніми рухами рук, ніг, голови.

Попередити та подолати заїкання намагалися вже 1 ст. до н. е. – на заїкання страждали Демосфен, Аристотель, Езоп, Вергілій. Багато хто з лікарів, які займались вивченням заїкання у 19 ст.,самі заїкались – наприклад І. Сікорський. Вчений дослідив, що заїкання виникає в  більшості випадків у віці від 2 до 5 років. За даними вітчизняних та закордонних вчених заїкається приблизно 2 % дітей від загальної кількості. Заїкання у хлопчиків зустрічається в 4 р. частіше, ніж у дівчаток.

Як саме мають поводитись батьки й педагоги, коли помітять у малюка перші ознаки заїкання?

Педагог дошкільного закладу має проінформувати батьків про те, що у мовленні їхньої дитини стали простежуватися запинки у мовленні та порадити звернутися для консультації до логопеда і лікаря – психоневролога до дитячої поліклінніки.

Батьки мають пам’ятати, що для подолання заїкання треба приступити одразу ж, щойно вони помітять запинки в мовленні малюка. Інакше заїкання може закріпитись та перейти у стійкий дефект.

Дислалія – це порушення звуковимови у дітей із нормальним слухом і збереженою інервацією артикуляційного апарату. Це найбільш поширений дефект мовлення серед дітей. В цьому випадку дитина не може правильно вимовити той чи інший звук рідної мови. Процес оволодіння звуками неможливий без достатнього рівня фонетико – фонематичних процесів ( слухового сприймання, уваги, пам’яті ).

Дефектна вимова звуків у дошкільників до 4 – 5 років вважається нормою і носить назву фізіологічна дислалія. І тільки після 4 – 5 років порушення звуковимови вважається патологією. Таким чином, саме із цього віку потрібно починати логопедичну роботу по виправленню дислалій. Якщо дитина дефектно сприймає звуки на слух, не розрізняє схожих за вимовою та звучанням фонем, він не зможе правильно говорити, а згодом і грамотно писати.

Батьки самостійно можуть допомогти своїй дитині в розвитку мовлення. Для цього існує багато розвивальних занять, які сприяють розвитку мовлення:  ігри на розвиток дрібної моторики рук, покращення звуковимови, збагачення словника, удосконалення  зв‘зного мовлення, розвиток у дітей пізнавальної активності та допитливості, мислення, пам’яті, уваги.

А найголовніше – з дитиною потрібно багато розмовляти. Спілкування не повинно обмежуватись лише на побутові теми. Дитині  обовязково із самого раннього віку потрібно читати літературу, вчити складати розповіді по картинці, описувати дії, давати різноманітні характеристики предметам і явищам. 

Календар
«  Вересень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 1301
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Національна дитяча "гаряча лінія"-Національна дитяча гаряча лінія Національна гаряча лінія












Copyright MyCorp © 2017
Зробити безкоштовний сайт з uCoz